Открыть сайта chaplin24.biz в обход блокировки через зазор
Головна Міські новини Міська довідка Фотогалерея Форум Сьогодні Пн, 18 грудня



Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика

Шановні гості нашої сторінки!

Радий нагоді висловити Вам своє щире захоплення нашим чарівним містом, одним із міст-старійшин України, що здавна зажило слави економічного й культурного центру регіону. А в XVIII-XIX століттях - ще й торгової столиці України, - тут, у Ромнах, вирував славетний Іллінський ярмарок, який у свій час поступався тільки Нижегородсткому. Тут любив ярмаркувати Великий Кобзар. Саме в Ромні всесвітньовідомим скульптором і кінорежисером нашим земляком І.П.Кавалерідзе збудований перший у світі монументальний пам’ятник Тарасу Шевченку…

З повагою міський голова
Салатун Сергій Андрійович

Одне з найдавніших міст України, багатовіковій історії якого може позаздрити чимало обласних і районних центрів, розкинулося на високому мальовничому плато, підперезаному рікою Сула та її притокою Великим Роменом.

Перші сліди діяльності людини на території Ромен належать пізньому палеоліту (30-10тис.років до н.е.). Давня історія міста підтверджується численними знахідками і пам’ятками кам’яного та бронзового віків. Вражає уяву величезне Басівське городище YІ-ІІІст. до н.е., розташоване на північ від Ромен, - найбільше поселення скіфської доби в лісостеповій зоні України. Вчені вважають, що саме Роменщина є центром священної землі «Геррос», де, за свідченням грецького історика Геродота, скіфи ховали своїх царів і вельмож. Яскраве підтвердження цьому - сотні стародавніх поховань у нашому краї - курганів, які збереглися до наших днів. Зачаровані їх величчю, археологи визнали, що нічого подібного серед скіфських памяток немає ні на теренах України, ні колишнього Радянського Союзу.

Цінні знахідки з курганів нашого краю є справжніми шедеврами світової культури: вони займають почесні місця в експозиціях музею історичних коштовностей України, Національному історичному музеї Києва, провідних музеях Росії.

У межах сучасних Ромен протягом YІІІ-Хст. н.е. існувало слов’янське поселення сіверян, відоме під назвою «Монастирище». Це городище, досліджуване відомим археологом, нашим земляком Миколою Макаренком, дало назву широко знаній тепер Роменській археологічній культурі, залишки поселень якої відомі по всьому Дніпровському Лівобережжю.

У стародавньому українському літописі “Повісті минулих літ” розповідається про будівництво після 988 року за наказом могутнього володаря Київської Русі Володимира Великого укріплених міст по Сулі для стримування натиску кочіників. Саме з цими подіями дослідники пов’язують спорудження роменської фортеці на крутому схилі Сули.

Уперше місто під назвою Ромен згадується в «Повчанні дітям» князя Володимира Мономаха. Цей автобіографічний твір-заповіт дійшов до наших днів у єдиному списку, вміщеному в Лаврентіївському літописі серед матеріалів про події 1096 року.

У «Повчанні» Ромен згадується у зв’язку з походом Володимира Мономаха 1113 року на половецьких ханів Аепу і Боняка, які зі своїми полчищами вдерлися на Посулля, але дізнавшись про наближення руського війська, втекли в степи.

Ромен на той час належав до Переяславської землі і, як одна з ключових фортець, входив до Посульської оборонної лінії, що захищала південно-східні кордони Русі від набігів кочових племен печенігів і половців.

Походження назви Ромен точно невідоме. Одні дослідники виводять її від скіфського «раймон» - стійбище, інші - від латинського «рамено» - фортеця, а народна легенда пов’язує походження цієї назви з ромен-цвітом - польовою ромашкою, котра ще й дотепер покриває влітку білим килимом околиці міста і навколишні луки.

У 1239 році наш край, зазнавши нищівної навали монголо-татар, потрапив під тяжкий гніт золотоординських ханів, але 1362 року був звільнений від загарбників українсько-литовськими військами князя Ольгерда.

За часів польсько-литовського панування Ромен стає значним укріпленим містом на кордоні з Московською державою. В першій половині ХYІІ ст. він належав польським магнатам Вишневецьким, був найбільшим населеним пунктом їхніх лівобережних володінь. Протестуючи проти засилля магнатів, роменці втікали до Запоріжжя, переселялися на Слобожанщину, брали участь у козацьких визвольних рухах.

Під час повстання в Україні на чолі з гетьманом Павлом Бутом у 1637 році один з польських воєначальників свідчив, що на Гетьманщині “все до останнього покозачилося. Князівські міста Яреми Вишневецького – Ромен і всі інші – дають величезні юрби своєвільників”. У наступному 1638 році декілька тисяч роменських козаків знову громили поляків у складі повстанських загонів гетьманів Якова Остряниці та Дмитра Гуні.

З початком визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького роменці з допомогою загону запорожців вже на початку червня 1648 року вигнали польських окупантів з міста. Ромен стає центром козацької сотні Миргородського, а з 1658 року - Лубенського полку. Роменська сотня, одна з найчисельніших на Гетьманщині, покрила себе славою в боях з польськими окупантами, брала активну участь у військових походах Богдана Хмельницького. У 1652 році роменці виступили проти загарбників і не впустили польські загони до міста. В 60-х роках ХYІІ ст. Ромен стає основним центром концентрації всієї козацької артилерії.

Під час відчайдушної спроби визволення України від московського панування, коли союзне українсько-шведське військо восени 1708 року підійшло до Ромна, міські жителі на чолі з сотником Григорієм Пирозьким урочисто, з хлібом-сіллю, зустрічали свого українського гетьмана Івана Мазепу та шведського короля Карла ХІІ. Місцеве населення надало дружній армії приміщення для квартир, запаси продовольства, фуражу, зброї та пороху. Зважаючи на гостинність роменців, Карл ХІІ влаштував у місті свою штаб-квартиру і перебував у Ромні протягом листопада-грудня 1708 року

Роменська козацька сотня героїчно захищала незалежність України, за що місто понесло жорстоку розплату. Московські війська в ніч на 18 грудня 1708 року, скориставшись відходом на південь основних сил союзників, раптово вдерлись до Ромна і вирізали більшу частину населення міста, не милуючи ні малого, ні старого.

Нападникам не вдалося вбити вільнолюбивий дух місцевого люду. Пізніше роменці брали активну участь у гайдамацькому русі, хоробро воювали під знаменами отаманів Максима Залізняка та Івана Гонти, всіляко підтримували діяльність загонів народного месника Семена Гаркуші. В 1778 році Гаркушу схопили в Ромні, але через рік він утік із в’язниці і відновив свою діяльність. У 1784 році мужній повстанець з товаришами знову потрапив до рук царської поліції в Ромні і після жорстоких катувань був висланий на каторгу в Херсон. Подальша доля героя невідома.

У 1782 році російською царицею Катериною ІІ було затверджено герб Ромна – золотий хрест на двоступеневому підвищенні, зображений на зеленому полі. Прообразом герба стала печатка, що здавна використовувалася в Роменській міській ратуші. У цьому ж році мешканці міста з дозволу царської влади вперше за московського панування обрали міського голову, яким став бунчуковий товариш Іван Безпальчев.  

Поступальний розвиток Ромна сприяв подальшому культурному і архітектурному будівництву.      У першій половині ХYІІІ ст. центр міста прикрасила одна з перших кам’яних споруд Ромна - Святодухівський собор - видатна пам’ятка архітектури в стилі українського барокко, найдавніша нині будівля в місті.

З іменем нашого земляка - останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського пов’язане будівництво в місті 1764-1770 років знаменитої Покровської церкви, яка є одним з неперевершених зразків класичної середньовічної дерев’яної архітектури козацького відродження.

Петро Калнишевський (1690-1803) - видатний полководець і мудрий політик - найдовше серед усіх кошових отаманів керував Запорозькою Січчю.

 Могутня постать мужнього борця за козацькі вольності, який останні 25 років свого життя провів вдалині від Батьківщини у кам’яній домовині Соловецького монастиря,  все більше тепер входить у нашу свідомість як символ нескореності духу української нації.

У ХYІІІ ст. Ромен стає значним центром по вирощуванню і переробці тютюну, появу якого в нашому краї повязують з князями Вишневецькими.

Місто славилося в ті часи великомасштабними ярмарками, що проводилися в Ромні чотири рази на рік і давали мільйонні обіги. Найприбутковіший,   Іллінський -  починався на день святого Іллі, 20 липня, і тривав близько трьох тижнів - з другої половини ХУШ ст. стає одним із найважливіших в усій Російській імперії. Сюди приїздили торгувати купці з багатьох країн Європи та Азії. Іллінський ярмарок в Ромні свого часу відвідали:   Т.Г.Шевченко, талановитий кобзар Остап Вересай, всесвітньо відомі   композитор Михайло Глінка та актор Михайло Щепкін, український історик Олександр Лазаревський, майбутні декабристи: герой Вітчизняної війни 1812 року, генерал-майор Російської армії Сергій Волконський, капітан Олександр Якубович, підпоручик Михайло Бестужев-Рюмін, письменник Василь Капніст та багато інших діячів науки, літератури, мистецтва, чимало державних і громадських діячів.

Після скасування полкового устрою на Україні, Ромен, як повітовий центр, був у складі  Чернігівського намісництва, потім - Малоросійської губернії і протягом ХІХ ст. та до 20-х років ХХ ст. залишався важливим торгово-економічним і культурним центром Полтавської губернії.

Саме в Ромні 1835 року засновано іноземцем Іваном Ріхтером один з перших машинобудівних заводів в Україні – механічний, на якому виробляли молотарки, віялки, соломорізки, крупорушки, плуги та борони.

1839 року біля с.Кулішівка Роменського повіту вперше на території України знайдено кістяк гігантського мамонта, а в 1841р. на місці знахідки побудовано пам’ятник -   перший у світі пам’ятник мамонту.

Відкрита 1874 року новозбудована Лібаво-Роменська залізниця з’єднала наше місто з чорноморськими і балтійськими портами. Це сприяло подальшому економічному розвитку та збагаченню Ромна, розширювало ринки збуту сировини і готової продукції з нашого краю далеко за західні межі Російської імперії.

Буремні події першої світової та громадянської воєн закінчились на Роменщині встановленням в грудні 1919 року більшовицької диктатури.         

У тяжкі роки сталінського геноциду місто жорстоко постраждало. Безліч невинних жертв з Ромна повільно гинули в концтаборах Архангельської області (на Соловках), в Сибіру та на Далекому Сході; помирали вдома під час штучних голодоморів, що сталися з вини керівництва держави. Одночасно з трагедією невинно замордованих голодом місцеве населення пережило тяжку психологічну драму, що негативно позначилося на подальшому духовному розвитку наших земляків, притупляло їхню національну свідомість, сприяло насаджуванню комплексу меншовартості до всього рідного, українського.

Невдовзі після нападу  гітлерівської Німеччини на Радянський Союз  місто було захоплене танковою групою генерала Гудеріана – це сталося 10 вересня 1941 року. За період дворічної фашистської окупації та під час бойових дій в Ромні зруйновано та спалено майже всі підприємства; населення міста зменшилося на 13,5 тисяч.
 

16 вересня 1943 року Ромен звільнений воїнами 163-ї Роменсько-Київської та 167-ї Сумсько-Київської стрілецьких дивізій. Першою командував генерал-майор Ф.В. Карлов, другою – генерал-майор І.І. Мельников. Пізніше їм обом присвоєно звання Почесний громадянин міста Ромни. Піхоту підтримували 3-я гвардійська танкова армія, з повітря – 2-а повітряна армія. Щороку 16 вересня урочисто відзначається мешканцями Ромна як день визволення міста. Останніми роками він поєднується зі святкуванням Дня міста.

Після визволення від фашистів роменці взялися за відбудову рідного міста. Радісною несподіванкою для мешканців Ромна в той час стала дружня допомога з далекої Канади. У 1944 році від жителів міста Саскатун з провінції Саскичевань надійшов до Ромна красиво оформлений лист разом з гуманітарною допомогою. У згаданому листі мешканці канадського міста-побратима висловлювали свою щиру повагу до роменців, які вели боротьбу з фашистами, повідомляли про рішення міської ради Саскатуна від 14 лютого 1944 року надати допомогу Ромнам, висловлюючи надію, що це сприятиме зміцненню дружби між містами. Цей хвилюючий документ зберігається нині в Роменському краєзнавчому музеї.

За проявлені на фронтах героїзм, доблесть і відвагу сотні роменців нагороджені орденами та медалями, а п’ять воїнів-звитяжців, уродженців міста: П.С. Барабаш, К.С. Давиденко, Л.В. Кудаківський, Г.М. Леньов, В.М. Лозовський - удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Наші земляки також доблесно воювали в лавах Української Повстанської Армії під проводом Степана Бандери, відважно захищаючи незалежність України від фашистських і більшовицьких загарбників.

Поступово загоювалися рани воєнного лихоліття. Місто відроджувалося з попелу, відбудовувалося, зростало кількісно, розширяло межі; пожвавлювалось його економічне і культурне житя. В 60-х роках навколишні села - Засулля, Лозова, Лучки та Процівка – увійшли   до складу міста.

Подальший розвиток місцевої економіки в 70 - 80-х роках сприяв тому, що вироби з роменською маркою були широко відомі в багатьох республіках СРСР та за його межами; вони експортувалися більше ніж в 50 країн світу.

За останні 30 років проведено значну роботу по розробці корисних копалин нашого краю, зокрема, по розвідці нових покладів нафти і газу та їх промислового видобутку.

Славиться Ромен своїми талантами. Яскравий вклад в українську та світову науку внесли наші земляки-академіки: видатний фізик Абрам Йоффе; відомий хімік Василь Коршак; видатний фізик в галузі механіки, засновник американської школи з дослідження проблем теорії пружності і опору матеріалів Степан Тимошенко; терапевт Макс Губергріц; геолог і палеонтолог Олексій Борисяк; фізіолог Василь Чаговець та багато інших.

Значний внесок у розвиток науки продовжують робити наші видатні сучасники-земляки. В Україні - доктор геологічних наук, професор Дмитро Макаренко; доктор технічних наук, професор Юрій Стоян; доктор філологічних наук, професор Олександр Губар; доктор медичних наук Ніна Братусь; спеціаліст в області сільськогосподарських наук Петро Марченко. В Росії: кандидат економічних наук Валерій Зеленський; доктор медичних наук, професор Ольга Добромислова; академік, заслужений діяч науки Російської Федерації, головний невропатолог Санкт-Петербурга - Олександр Скоромець - фундатор премії, якою нагороджуються здібні учні школи його рідного села Анастасівки, сільських шкіл району, Сумського медичного училища. В Білорусі: доктор біологічних наук, професор Євген Черницький.

Розкриває свої таланти нова генерація молодих науковців, серед яких: Валентин Бугрим - кандидат філологічних наук, спеціаліст в галузі радіомовлення і тележурналістики, віце-президент фонду ім.Тараса Шевченка; Валерій Бебик - доктор політології; Борис Яценко - літературознавець; Тетяна Беценко - мовознавець.

Ромен – батьківщина відомих письменників: Бориса Антоненка-Давидовича; Зіновія Біленка; Олександра Грабини; Григорія Майфета; Володимира Суходольського, інших літераторів.

Літературне життя міста також невіддільне від славних імен Тараса Шевченка, Василя Капніста, Григорія та Василя Полетик, Пилипа Капельгородського, Павла Ключини, Олекси Ющенка;,     Миколи Бажанова.

Линуть до милих серцю батьківських домівок полумяні рядки віршів наших земляків з Америки Леоніда Полтави, Михайла Чигирина, Левка Роменка.

На чужині розквітнув талант наших земляків, яких доля закинула далеко від України, зокрема, композитора і піаніста Ігоря Білогруда, історика і письменника Петра Горбаня, літератора Андрія Ромена, співачки Ганни Шерей.

Історія театрального життя Ромна пов’язана з творчістю відомих майстрів сцени Степана Шкурата, Ганни Затиркевич-Карпинської, Ірини Воликівської, Василя Яременка, Олександра Таїрова, Єлизавети Хуторної, Олександра Ковальчука та інших.

Мистецькі традиції міста пов’язані з іменами широко відомих художників: Михайла Бута, Георгія Верейського, Віктора Коровчинського, Євдокима Мінюри, Івана Пархоменка, Тимофія Сафонова, Григорія Стеценка.

Свій внесок в українське мистецтво роблять і наші місцеві сучасні художники: Валерій Зосенко, Надія Полуян-Внукова, Олексій Северин, Микола Самохін, Володимир Нестерук, Сергій Півторак.

Радують око художні вироби з дерева народного умільця Валерія Яковлєва, оригінальні роботи з бісеру Олександра Опарія.

Відроджена в Ромні козацька сотня опирається у своїй діяльності на козацькі життєві принципи, пропагує національні звичаї, мову, ідеологію, традиції наших предків, захищає духовні здобутки української нації, виховує молодь у дусі козацького лицарства, гартує міць і готує молодь до майбутньої служби в армії. За сприяння козаків щороку на державному рівні проводяться урочистості по вшануванню пам'яті кошового Петра Калнишевського та громадського діяча, друга і помічника Тараса Шевченка - Григорія Вашкевича.

Стали традиційними в Ромні щорічні театралізовані свята: «Іллінський ярмарок», «Козацькі забави», «Зустріч весни», «День Нептуна», «Роменська масляна». Крім того, в Ромнах встановлено єдиний в Україні пам’ятник свині з нагоди проведення фестивалю сала.

Велику турботу про рідний Ромен проявляють наші земляки з далекого Санкт-Петербурга: президент торгового центру «Пассаж» Валерій Зеленський та Олександр Близнюк - активні діячі української громади в Північній Пальмірі. Всіляко підтримуючи місцевих служителів муз і культурні заклади міста, опікуючись і заохочуючи юні дарування Ромен, ці меценати сприяють дальшому розвитку міської культури. Саме з допомогою О.П.Близнюка в 1998р. виготовлено і встановлено в районі Базарної площі міста меморіальну дошку на честь славного кобзаря України Євгена Адамцевича, який довгий час мешкав в Ромнах.

Того самого Адамцевича, що зберіг для нащадків мелодію всесвітньо відомого тепер «Запорозького маршу». Зараз його кращі традиції продовжують наші сучасники - роменські кобзарі Микола Мошик, Валентин Заворотько, Віталій Шатан.

З минулих часів збереглися в місті численні архітектурні пам’ятники: будівлі колишнього реального училища, духовного училища, жіночої гімназії, міської думи, земської лікарні та інші.

З 1919 року в Ромні діє один з найбагатших в області краєзнавчих музеїв, який розміщується в колишньому приміщенні міського банку. Цей заклад культури став одним із центрів патріотичного та естетичного виховання місцевого населення і, зокрема, молоді. Фонди музею нараховують понад 38 тисяч різноманітних експонатів (серед яких: торбан Шевченка, Євангеліє Калнишевського, фонограф Едісона, тощо), а його наукова бібліотека - 13 тисяч примірників друкованих видань. Чільне місце в експозиції займають експонати часів первісно-общинного ладу, скіфської і княжої доби, козацьких часів, другої світової війни, торговельної історії міста. До уваги відвідувачів багата виставка картин, скульптурні зображення, зал українського вжиткового мистецтва.

Про багатовікову історію міста свідчать численні памятники природи, історії та культури. Серед них перший у світі монументальний памятник Тарасу Шевченку, побудований у 1918 році нашим земляком, всесвітньо відомим скульптором і кінорежисером Іваном Петровичем Кавалерідзе.

Окрасою міста є пам’ятники: гетьману України - Богдану Хмельницькому; кошовому отаману Запорізької Січі - Петру Калнишевському; матері-героїні Олександрі Деревській, яка усиновила  67 дітей, з яких 48 встигла виховати до повноліття.

У Ромні за його історію перебували: князь Київської Русі Володимир Мономах; гетьмани України Іван Виговський і Іван Брюховецький; Іван Мазепа; Іван Скоропадський, російські царі - Микола І і Олександр ІІ, шведський король Карл ХІІ.

Місто відвідували всесвітньо відомі діячі культури: корифеї української сцени Панас Саксаганський, Іван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, Марія Заньковецька, Микола Садовський; письменники: Іван Котляревський, Микола Гоголь, Остап Вишня, Іван Ле; педагог Костянтин Ушинський; російський публіцист і поет Іван Аксаков, видатний композитор Платон Майборода, співак Анатолій Мокренко.

Роменщина - батьківщина  видатного українського філолога Олександра Потебні, учасника польського визвольного повстання 1863-64 рр. Андрія Потебні; відомого картографа, генерала Івана Стрельбицького, який вперше дав точні дані про розміри Російської імперії в цілому і по губерніях та повітах зокрема; одного з перших українських пілотів Михайла Ляшенка; видатного медика Івана Савченка, котрий вперше винайшов і виготовив протискарлатинозну сироватку; відомих політичних і громадських діячів української діаспори - Володимира Мазура в Америці і Василя Цегельника в Австралії.

Багату давню історію нашого краю досліджували в 70-х роках ХІХ - 40-х роках ХХст. видатні археологи Д.Я.Самоквасов, М.Ю.Брандербург, В.В.Хвойко, М.О.Макаренко, В.А.Іллінська, місцеві дослідники - Т.В.Кибальчич, С.А.Мазаракі та В.Ф.Безпальчев.

В другій половині ХХ ст. археологічні дослідження проводились інститутом археології АН СРСР та АН УРСР (НАН України) під керівництвом Валентини Іллінської, Юрія Моргунова, Олега Сухобокова, Юрія Болтрика.

 З 1996р. постійно вивчає епоху палеоліту на Роменщині наш земляк, кандидат історичних наук ІА НАН України Юрій Кухарчук. Під час розкопок у яру Муховець, що прорізає нагірну частину міста, його експедицією були знайдені знаряддя праці первісної людини. Чи було тут довготривале поселення, чи місце тимчасового перебування палеолітної людини - покажуть наступні дослідження, але вже сьогодні можна стверджувати, що в Ромні виявлено найдавніші на Сумщині сліди життєдіяльності наших первісних предків.

Славна історія минулого і сьогодення Ромна тісно переплітається між собою, викликаючи в його мешканців почуття шани і поваги до свого рідного міста.

Ромен у 2002 році відсвяткував своє 1100-ліття.

Через століття впевнено крокує в майбутнє вічно молоде, завжди квітуче і привітне місто над Сулою.

 

Українські міста в Iнтернеті

Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют
МЕТА - Украин? Рейтин?сайтов
TyTa