Давно відгриміли залпи Великої Вітчизняної війни. Ось уже 66-років ми живемо під мирним небом. Але чим далі йде відлік часу, тим гостріше ми відчуваємо біль за тих, хто не повернувся з полів битв, хто відстояв для нас Перемогу ціною свого життя.

У довічному боргу наше покоління перед тими ветеранами, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина.
Зараз вони – ветерани, люди літні і шановані, з онуками і правнуками. А тоді ж, вони були зовсім юними. Що залишила їм на згадку війна, крім страждань? Спогади…
Тихі мемуари про війну
Рядові розказують солдати…

Так, саме спогадами поділилися з учнями 9-тих класів ЗОШ № 4 ветерани Великої Вітчизняної війни Ласкавий О.О. та Галаган О.С. під час зустрічі «Сповідь солдатських сердець», що відбулася в Центральній міській бібліотеці для дорослих ім. Б.Д. Антоненка-Давидовича напередодні Дня Великої Перемоги.
Все далі відходять грізні і важкі роки Другої світової, але не згасає пам'ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя.
Минають роки, відлітають у вічність. Але кожен із нас поділяє думку, втілену в словах : «НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ, НІЩО НЕ ЗАБУТО».
Начальник відділу культури
Т. І. Баляба
|