Давно відгриміли залпи Великої Вітчизняної війни. Ось уже 66-років ми живемо під мирним небом. Але чим далі йде відлік часу, тим гостріше ми відчуваємо біль за тих, хто не повернувся з полів битв, хто відстояв для нас Перемогу ціною свого життя. 

У довічному боргу наше покоління перед тими ветеранами, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина. 

Зараз вони – ветерани, люди літні і шановані, з онуками і правнуками. А тоді ж, вони були зовсім юними. Що залишила їм на згадку війна, крім страждань? Спогади… 

Тихі мемуари про війну
Рядові розказують солдати… 

Так, саме спогадами поділилися з учнями 9-тих класів ЗОШ № 4 ветерани Великої Вітчизняної війни Ласкавий О.О. та Галаган О.С. під час зустрічі «Сповідь солдатських сердець», що відбулася в Центральній міській бібліотеці для дорослих ім. Б.Д. Антоненка-Давидовича напередодні Дня Великої Перемоги. 

Все далі відходять грізні і важкі роки Другої світової, але не згасає пам'ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя.
Минають роки, відлітають у вічність. Але кожен із нас поділяє думку, втілену в словах : «НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ, НІЩО НЕ ЗАБУТО».


Начальник відділу культури 
Т. І. Баляба

[версія для друку]
[обговорити на форумі]	[підписка на розсилку]